Більшість ЗМІ, простих громадян, «обиватєлєй» вважає що футбольний хуліган – це бидло, частіше за все п’янюче. Такий собі стереотип склався в нашому цікавому суспільстві. Нарікати не теперішнє українське суспільство – справа марна, бо це суспільство деградуючої більшості «пациків», «братков», бариг, алкоголіків, якими керує жидівська меншість. Та справа не в тому… Є підстави вважати, що самі хулігани (фанати) дійсно іноді поводять себе не ліпшим чином. Але насправді, ідеологія і суть футбольного хулігана значно відрізняється від пересічних стереотипів.

Хуліганізм (фанатизм) 80-х на теренах екс-СРСР, хуліганізм 90-х на в молодій українській державі і хуліганізм першого десятиріччя нового тисячоліття – зовсім різні речі. І кожен з цих періодів мав свою ідеологію серед хулс (фанатів). Якщо кінцівка 80-х характеризувалась як «протест» проти радянської системи, то дев’яності пройшли під впливом НС/ВП ідеології і радикальних політичних настроїв. Зовнішні фактори вплинули на образ фанатів, їх одяг, культуру поведінки, музичні вподобання тощо.

Образ сучасного хулігана висвітлюється в книгах англійських авторів. Гадаю, що сучасний хуліганізм ( а точніше його образ, стиль і ідеологія) запозичив основну ідею в культурі casuals. Сьогодні український хуліганізм розвивається саме під знаком casual . Добре це чи погано – питання риторичне. Але гадаю, що кежьал-культура додала хуліганам почуття виключності, стиль, привабливість і сильні козирі в протидії міліції.

Пристрасть до коштовного одягу, прагнення до дорогих речей і стабільного місця в суспільстві повинні призвести до логічної потреби хуліганів в грошах, кращого місця роботи. Змінюється весь образ хулігана. Він тепер не п’янючий бомжуючий мандрівник. Він непомітна серед інших людина 5 днів на тиждень, задля 2 днів вихідних, коли він може бути тим ким є насправді – футбольних хуліганом!

Сучасний хуліган відчуває свою виключність перед іншим населенням. Можливо тому, що його субкультура підкріплена ідеєю. Цю ідею можна назвати: WEEKEND IDEA. Тобто ідеологія вихідних. Суть її полягає в тому, що дорослий хуліган п’ять робочих днів на тиждень працює клерком, менеджером, директором, вантажником, пакувальником, архітектором, викладачем тощо, а в суботу чи неділю, він стає тим, ким є насправді, він стає на деякий час справжнім чоловіком – хуліганом. І до понеділка, він буде відстоювати честь клубу чи міста з такими ж хулс, як і він.

Але сьогодні велика маса українських хуліганів не замислюється над цим і не вважає за потрібне переступати на новий рівень. Тому багато хто відрізняється від фанатів 80-х мабуть лише наявністю шарфика чи кепки в клітинку. Не всі розуміють, що один з принципів casuals – це саме не виділятись з натовпу і швидко розчинятись в ньому після трабла. Далеко не всі розуміють, що суть casuals – це не купляти втративший вигляд светр «Fred Perry» лише тому, що він «Fred Perry», а намагатись зробити так, щоб власний дохід дав би змогу купити цей «Fred Perry» в фірмовому магазині. Не всі поділяють думку, що на виїзді можна поводити себе пристойно, не привертаючи зайвої уваги, а не напиватись вкрай. Коли ми бачимо «хуліганів на складних щах» вдягнених в куртки Stone Island і джинси Evisu, що займаються «підрізанням» шайб і пива в крамниці, то можна констатувати, що в нас негаразд з ідеологічною основою.

Хуліган кожного для повинен робити себе кращим. Повинен працювати над собою, здобувати освіту, кар’єрний зріст, укріплювати м’язи. Суть casual culture зовсім не в шмотках, а в стилі життя і усвідомленні своєї виключності.

(c) ukrhools.net